Рецензии на книгу Александра Шёлкового «Зверинецкий остров».

Звіринецький острів – твір Олександра Шелкового – це роман несподіванка. Він  породжує безліч питань. Навіть жанрове визначення є проблематичним.
В українській літературі такий жанр, як химерний роман, зустрічається вельми часто. Більше. Навіть поширений такий творчий метод, як магічний реалізм. І він має традиції. Химерні сюжети зустрічаються і в Миколи Гоголя, і в Олександра Ільченка, і в Григорія Квітки-Основ’яненка, і Олекса Стороженка; з сучасних – В’ячеслава Медвідя, Валерія Шевчука, Емми Андієвської, Тараса Прохаська. Магічний реалізм, як продуктивний творчий метод, присутній і в творчості Олександра.
У романі «Звіринецький острів» логічно сплітаються і реалістичні картинки, і сюр, і фентезі, і потік свідомого/несвідомого, але вони виступають не як самоціль, а як інструмент пошуку… Ні, не сенсу – він персонажів або не цікавить, або вони знають, що його нема – а як механізм пошуку причини буття. Саме тому час і простір присутні, як самодостатні активні учасники дійства.
Магічний реалізм автора ускладнений філософськими роздумами – хто ти, людино, і що ти робиш у цьому світі…
«Людина – не шматочок з кінцевими розмірами і кінцевим часом. Це, скоріш, Промінь, і те, що бачить і відчуває тілом, своїм мозком кожний – то лише слід від СВОГО ж Променя на природній земній поверхні… Слід на площині з чотирма вимірами. Тобто, людина – обрізана часом і простором проекція, у тому сенсі, як вона себе і уявляє».
Буття і небуття, життя і смерть… І питання – а що таке смерть?
«Смерть – лише плід штучності! Справжнє, природне, духовне – вічне. Про це свідчить вода, що малює світ і любить до безтями. У чистій річковій воді – екстракт історії земних перетворень. Природних і штучних. Сліди справжніх радощів і страждань, що народженні експериментами розділеного скаліченого розуму»
Чисті стосунки персонажів (окрема похвала авторові), прагнення побачити і зрозуміти красу світу і красу внутрішнього наповнення самої людини, і водночас карколомні сюжетні перипетії показані в романі майстерно, повно, соковито.
Якщо спочатку соціальна складова є другорядною, то вкінці роману вона виписується густо, рельєфно, з усіма нюансами (шабаш прокурорів).
Стиль автора складний, але це не самоціль (у Сартра теж складний), така складність поглиблює філософське осмислення буття, розширює семантичне наповнення ідеї…
Осмислення причин і наслідків, культура, час, простір, природа, люди – все переплетено, перемішано. Але зроблено це так майстерно, з такою повагою до слова, що створюється враження Абсолютної Цілісності. Вирвеш одне – цілісність порушиться… В цьому прочитується унікальний авторський стиль автора..
Інтелектуальна проза бути простою не може. Це розуміли ще латиняни, коли говорили «Sapienti sat – Розумному досить».
 Філософський роман Олександра Шелкового «Звіринецький острів» – це і буде визначення жанру – запитує просто – людино, хто єси? І куди йдеш?... Тим самим міцно вписується у концепцію філософії людини.
Цей роман буде цікавий кожному, хто ставить питання. Собі і світові…
Ярослав Трінчук, письменник


Починаючи читати "Зверинецький острів", мені було складно вловити сюжетну лінію, виділити персонажів. У процесі читання, від якого в якийсь момент ти не можеш відірватися, все це йде на другий план. Є єдиний медитативний потік людей, мислеформ, природи, свідомості. Ти ніби впадаєш у легкий приємний транс, впізнаючи десь себе, десь давніх, вже давно забутих друзів. Є в цьому творі невимовна магія, щось трансцедентальне. Немає вже значення, де початок і де кінець – ти вже в течії цієї річки, яка всіх об'єднала – єдиний вимір вічності.
Катерина Блажиєвська, фотограф-художник


Зверинецкий остров – это путешествие, где перемещение становится не просто физическим актом, а глубокой болью, без которой невозможен духовный поиск. Оказавшись в лабиринте парадоксов, невольно каждый – и герой, и читатель (по крайней мере – я) сталкивается с вопросами о смысле жизни, любви, хрупкости, неустойчивости Бытия.  
Вдруг чувствуешь себя в потоке Вечности и становишься частью её неожиданных резонансов.
Пространство теряет свои привычные границы. Переплетение времен, судеб и духовных исканий  сливается в единый поток, в который, то и дело, вплетаются новые краски и судьбы.  
И здесь каждый интуитивный выбор и каждое мгновение, наполненное событиями или их отсутствием, имеет значение. Этот поток во времени и пространстве - глубокая аллегория о поисках себя в бескрайних просторах бытия.  
Остров, окруженный бескрайним океаном судеб и событий, представляет место, где читатель может остановиться и задуматься о своем жизненном пути.
Вплетенный в поток вечности, образ острова, становится символом уединения и хрупкости внутреннего мира, маяком во внутреннем путешествии героев, их стремлений к пониманию себя и своего места в мире.
Повествование заканчивается, и Остров уплывает, оставляя за собой небесную музыку, светлую грусть и тихую надежду…
Лилия Рябушенко, психолог


Самое личное – это сны. Их не может видеть никто иной.
И о них никто не знает, пока ты не расскажешь сам.
Автор этой книги пребывал там, где можно танцевать со Светом, чтобы потом об этом рассказать.
Некоторые из нас бывали там же, в тех же снах, и узнавали друг друга.
Александр Белявский, бизнесмен


Цей роман – природний фантастичний і щирий потік свідомості, що оминає будь-які прийняті умовності суспільства, класичних фізичних законів та самої звичної літератури. Тут не відчувається драматургії у взаємовідношеннях між персонажами – то могла бути і розповідь однієї особи, але у повноті відкривається конфлікт між світами та різними філософіями життя. Кінцеві сторінки розставляють всі крапки над «І», щодо місця кожного у світобудові. Цікаве бачення.
Анна Туріна, соціальний працівник

 

Цю книгу можу рекомендувати тим, хто у процесі щоденної гонитви усіма засобами за добробутом, бояться зупинитися і сміливо подумати про сенс тої гонитви для себе справжнього. Також, при читанні пригадуватимуться нав’язливі та страшні сни, що непокоїли і не мали будь-якого пояснення – і можна буде відчути, як несподівано вони можуть бути прояснені, розв’язані, звільнені...
Роман Радченко, менеджер проектів



Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

Сборник рассказов «Ведьма из Марьино», автор Надежда Горлова

Книга «Зверинецкий остров», автор Александр Шёлковый

Книга «Gasfather, или сон капитана Шиткина», автор Саша Кузнецов